Генетика, мозок, об'єктивність радості
Є такі люди, яких важко порадувати. Для когось гарна погода — вже привід для веселощів, для когось вона взагалі не така вже й гарна. Неважко було здогадатися, що погода тут ні до чого. А важко було ось що — зрозуміти, які гени відрізняють одних людей від інших. Але і тут не без успіху.
Більш ніж 600 людям на 5 днів давали з собою будильник, запрограмований дзвонити у найбільш непередбачуваний час, і блокнот, у який люди мали записувати, що з ними сталося важливого після попереднього сигналу будильника і як вони оцінюють свій емоційний стан у цей момент. Ну і, звісно ж, брали їхню ДНК — без цього зараз ніяк. Карма вчених, що спонукали 600 осіб до усвідомленості та рефлексії, природно, почистилася, але це в експерименті не головне. Головне, що у такий спосіб вдалося помітити: у людей з одним варіантом гена COMT усі позитивні події дня призводили до значного покращення емоційного стану, а у людей з іншою формою цього гена — до незначного. І навіть найсвітліша подія дня у людей зі швидкою формою білка COMT призводила до таких самих емоцій, як слабенька подія у людей з повільною формою.
COMT — це білок, який у мозку інактивує дофамін, гормон нашого задоволення. Чим він активніший — тим швидше і непомітніше працює система задоволення у нас в мозку. Якщо цей фермент пригальмовує, то дофамін довше затримується у синапсах мозку, а з ним і задоволення.
У більш позитивних людей в експерименті, яких сильно радували дрібниці дня, якраз частіше зустрічався ген, який кодує таку пригальмовану форму білка COMT (він відрізняється від швидкої форми лише однією літерою у генетичній послідовності і, відповідно, однією амінокислотою у білковій послідовності). Виходить, що хтось народжений сприймати світ позитивніше, ніж інші. Радіти повною мірою може кожен, свідомо чи ні пригальмовуючи свій фермент COMT, але для різноманітності в природі зі старту все визначено. Вплив кількості людей з такими генами на події світового масштабу та їхній відсоток у різних країнах поки що обговорювати не будемо.
Цікаво, що люди з таким самим «повільним» геном також гірше вербалізують свої емоції — їм складніше оцінювати емоційне забарвлення слів, а якщо їх помістити в МРТ, то виявляється, що це відбувається через те, що у них в мозку слабо активується поясна звивина. При цьому з інтелектом усе нормально, вони такі ж розумні, як і всі люди. Очевидно, задоволення та радості настільки багато, що давати назву емоціям мозок ніяк не може привчитися.
Зате статевих партнерів у людей з повільним ферментом статистично більше. Мабуть, справа все-таки не в розмірі, а в нуклеотидних замінах та у веселощах як їхньому побічному продукті.
http://www.nature.com/npp/journal/v33/n13/full/1301520a.html
http://www.sciencedirect.com/…/article/pii/S1053811910015995