Рапаміцин і Бог TOR
Містична частина.
Далеко-далеко, на краї Землі, посеред Тихого океану є загадковий Острів Пасхи, відомий своїми статуями гігантських голів Моаї. Коли європейці у 1722 році вперше виявили його, він був заселений уже тисячу років! У 1965 році його відвідала група вчених, які на одному, явно жрецькому, пагорбі острова зібрали зразки ґрунту, що містили бактерію Streptomyces hygroscopicus. Цей зразок потрапив до лабораторії в Монреалі. Бактерії в ґрунті виробляли чудодійні молекули рапаміцину, який сподівалися використовувати як протигрибковий препарат. Але лабораторію раптово закрили і всі запаси рапаміцину наказали знищити. Але доктор Сейгал, який працював зі сполукою, вирішив залишити чудо-речовину. Він приніс її додому і зберіг у морозилці. Багато років по тому Сейгал переконав своє нове начальство продовжити роботу, і в 1999 році вирішили використовувати побічний ефект від рапаміцину (пригнічення імунітету) для лікування пацієнтів після трансплантації, для скорочення ризику відторгнення донорського органу. Так рапаміцин побачив світ.
Наукова частина.
Спочатку у дріжджів, потім у ссавців було знайдено білок TOR (мішень рапаміцину). TOR є детектором клітини, що розпізнає концентрацію поживних речовин. Коли поживних речовин надміру, TOR вмикається і клітини ростуть, діляться і старіють, тоді як якщо TOR вимкнений — клітини стають стійкішими до стресу. Цей процес аналогічний обмеженню калорій, яке подовжує життя. Виявилося, що вимкнення TOR рапаміцином збільшує тривалість життя багатьох організмів без особливих побічних ефектів. За певних концентрацій тривалість життя збільшується на 23% у самців і на 26% у самок мишей. Є навіть згадки, що ще вища концентрація може дати ще кращий ефект. На даний момент це рекордні відсотки з подовження життя хімічними речовинами. Рапаміцин є найбільш повторювано-доведеним геропротектором у світі.
http://www.nature.com/natu/index.html
