Людина як личинка
Яка війна найдовша та найактивніша на цій планеті? Хтось сказав, що витрати на косметику в американок по країні в порівнянні з витратами на космічну програму. А якщо врахувати і галузі моди, дієтичного харчування, пластичної хірургії — то вийде оборонний бюджет США. Тобто в цій країні жінки витрачають на захоплення чоловіків стільки ж коштів, скільки країна — на захоплення інших територій та оборону своєї.
Це зараз, а раніше жіночі тіла під час еволюції йшли на все, щоб виграти у цій статевій війні. Вони освоїли і пологи немовлят з величезною головою, і набули зайвих, з погляду фізіології, розмірів грудей, і, звісно ж, приховану овуляцію. Усе це — для того, щоб максимально залучити та утримати предків-чоловіків. Але найризикованіше, що зробили жінки у цій боротьбі, — це пішли на ювенілізацію, тобто збереження деяких дитячих рис у дорослому віці.
Ми і так виглядаємо як личинка мавп: лисі, з плоскими обличчями, маленькими долонями, довго не ходимо, зовсім пізно стаємо самостійними. Але самиці людини у цій справі пішли ва-банк. Жіночі риси обличчя набагато більше схожі на дитячі, голос вищий, волосся на тілі менше. Своїм зовнішнім виглядом наші предки-жінки проводили кастинг чоловіків на роль турботливого та толерантного до дитинчат батька з низькою агресією, поки не вивели собі майже чисту породу.
Жінки таким підходом поставили чоловіків у ситуацію, коли вже треба було відрізняти справжніх дитинчат від жінок, що косять під них. Очевидно, саме тут виникли гіпертрофовані вторинні жіночі статеві ознаки.
Ювенілізація, або неотенія, — це збереження дитячих ознак організму в дорослому його стані. Зазвичай вона спостерігається у земноводних, черв’яків та комах, чиї личинки замість того, щоб насолоджуватися дитинством, навчилися розмножуватися всупереч своєму юному віку. Але є всі підстави підозрювати і наш вид у такому ж перетворенні. Ми і так занадто дивний вид, який нічим не гребує, щоб виділитися в природі.
Природа зробила з нами те, що ми зараз на правах природи робимо з домашніми тваринами — ведемо відбір за ознакою дитячості. Грайливість, поступливість, прив’язаність до господаря — це те, що немислимо у дорослих вовків, але притаманне дитинчатам та собакам.
Це все тільки теорія, яка занадто умоглядна, щоб виявитися правдою, але й досить божевільна, щоб частково претендувати на опис реального ходу справ. Зараз, вивчаючи активність генів мозку у шимпанзе та людей різного віку, особливо в дитинстві, виявляється, що пік активності генів, які відповідають за утворення зв’язків у префронтальній корі, у шимпанзе припадає на період від трьох місяців до народження і до пів року після. А у людей ці гени найактивніші у віці 5–10 років — саме в цей період, мабуть, у нас відбувається формування поведінки та розуміння логіки навколишнього світу.
Префронтальна кора відповідає за соціальну поведінку, планування, вибір між суперечливими мотивами та за все найскладніше в мозку. У плані активності цих генів ми виявилися напівембріональними аналогами мавп: період утворення нейронних зв’язків у нас змістився у часі на пізнє дитинство і дуже сильно подовжився, що дозволило зберегти активність розуму хоча б до перших класів школи.
Дякувати за це слід неотенічним личинкам людини жіночої статі минулих тисячоліть.
http://www.pnas.org/content/106/14/5743.figures-only
http://www.davidbrin.com/neoteny1.html#2back
https://www.youtube.com/watch?v=0dHbfgMlfGg
https://en.wikipedia.org/wiki/Neoteny