Дід Мороз приходив до нас у ході еволюції лише 2 рази. Перший — у 4 000 000 000 році до н.е. (плюс-мінус пару мільйонів років). Тоді він приніс нам ДНК — надійний носій спадковості для того, щоб все добре в нас не пропадало, а шляхом природного відбору передавалося і примножувалося. Другий раз 40 000 років тому, коли приніс нам мозок, достатньо пластичний, щоб ми могли працювати над собою.

Якщо ми чимось не користуємося, воно атрофується і перестає працювати. А потім зовсім зникає. Хвіст нам перестав бути потрібним, потім став зовсім непотрібним. І тепер його ми не маємо.

Деякі шматки мозку потрібні нам, щоб думати та усвідомлювати.

Якщо ми перестаємо це робити, мозок починає програвати сценарій хвоста. Якщо ми тренуємо усвідомленість та уважність, їх у нас стає більше, і вони стають кращими. А з ними і ми. І все більше пояснень пропонують тому доведеному факту, що виключно розумові практики фізично змінюють структуру нашого мозку. І навіть якби не міняли, все одно їх використали б у медицині як допоміжні методи при купі захворювань.

Давайте не злити Діда Мороза, і думати перед тим, як про щось подумати.

http://journals.plos.org/plosone/article?id=10.1371/journal.pone.0124344

http://journal.frontiersin.org/article/10.3389/fpsyg.2014.01220/full

http://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0166432814003611