Як відомо, люди діляться на дві категорії: тих, хто все ділить на дві категорії, і решту. Бажанню все взяти й поділити – мільйон років, і воно не могло не торкнутися харчування. І що простіше поділ і наукообразніше пояснення, то нам усе зрозуміліше. Для повноти успіху варто додати хоча б одного нобелівського лауреата, який проходив повз. Готово.
Лужна дієта і безумство навколо неї засновані на ідеї, що їжа може впливати на рівень кислотності або лужності (pH) в нашому організмі. Коли наш організм перетравлює їжу, ми її ніби спалюємо, і вона ніби залишає після себе попіл. Тлін цей, за переказами, може бути кислим, лужним або нейтральним. Євангелісти цього підходу вірять, що кислий «попіл» робить нас більш хворими, а лужний, навпаки, має захисні властивості.
Обираючи «лужні» продукти, ми можемо «залужнювати» наш організм і здоровіти, запобігаючи зниженню рівня pH нижче 7.35. Кислих попередників попелу слід уникати.
Закислювальні продукти – це мʼясо, риба, сир, яйця, зернові та міцний алкоголь. Лужні – фрукти, овочі, червоне і біле вино.
Ця попільна історія сягає корінням у досліди Бернара двохсотлітньої давності, який годував травоїдних кроликів мʼясом і помітив, що їм не лише погано від цього, а й сеча в них стає кислою.
Усе це добре, але не має жодного стосунку до здоровʼя. Так само як характер харчування ніяк не впливає на кислотність крові (1,2), хоча може впливати на кислотність сечі (4,2). Саме це й було з кровожерливими кроликами Бернара. Та й далеко не всі продукти, що дають під час «згоряння» лужний попіл, залужнюють сечу – іноді все навпаки (8).
Кислотність сечі – дуже поганий показник кислотності крові, так само як і кислотності інших тканин. А істотні зміни кислотності крові – це дуже серйозні стани, і їхнім носіям не до дозвільного читання інтернету про харчування. Вони всі сидять на серйозних речах.
Дослідження показують, що якою б кисло-попільною не була їжа, вона ніяк не повʼязана з ризиком раку, про який так люблять говорити попелопоклонники, посилаючись на дослідження гліколізу ракових клітин нобелівського лауреата Варбурга (3). Хоча б тому, що на кислотність крові кислотність їжі не впливає. По-друге, ракові клітини чудово розвиваються і в лужному середовищі (5). По-третє, закислення середовища навколо пухлини, що росте, – це не причина раку, а його наслідок (6). Це повʼязано з тим, що ракові клітини переходять на анаеробне дихання і з циклу Кребса перемикаються на інші метаболічні шляхи та починають генерувати кислий лактат.
Аргументи про давність, архаїчність і, відповідно, корисність (звʼязку немає, не шукайте) лужного раціону також розбиваються під час ревізії раціону мисливців-збирачів (7).
Нобелівським лауреатам узагалі властиво помилятися. А нам, очевидно, чіплятися за їхні найекстравагантніші ідеї й потім по пів століття на них молитися, не роблячи жодної знижки на давність часів життя лауреатів. Крік розшифрував структуру ДНК, але кардинально помилився з генетичним кодом, Полінг вірив, що аскорбінкою можна вилікувати рак (не можна), а Ейнштейн робив помилки в кожному другому доведенні формули E = mc2. Отто Варбург також помилявся, коли говорив, що причина виникнення ракових клітин у тому, що вони починають інакше дихати. Це було нормально для часу, коли тільки дізналися, що дихання здійснюють ферменти. Але не актуально для часу, коли вже знають про ДНК, мутації та молекулярні причини раку.
На всяк випадок нагадаю, що дієта, багата на овочі й фрукти, завжди краща за дієту з переважанням мʼясних продуктів на шкоду овочам. Червоне вино завжди краще за горілку. І будь-який новий поділ продуктів матиме успіх, якщо включить правильні продукти до групи корисних – не важливо, на якій зрозумілій усім підставі.
1/ http://jasn.asnjournals.org/content/8/5/784.short
2/ https://www.cambridge.org/core/journals/british-journal-of-nutrition/article/nutritional-disturbance-in-acidbase-balance-and-osteoporosis-a-hypothesis-that-disregards-the-essential-homeostatic-role-of-the-kidney/3EAD569004A55B4AEAA0DAFC30AB5BE6
3/ https://nutritionandmetabolism.biomedcentral.com/articles/10.1186/1743-7075-9-72
4/ https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/7797810
5/ https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/8605731
6/ https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/18301995
7/ http://ajcn.nutrition.org/content/91/2/406.full
8/ https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/4008836