Хвилі старіння

Ми звикли думати, що старіння – це повільний і плавний процес, але нове дослідження пропонує іншу точку зору.

Інколи з'являються теорії, що наші клітини старіють стрибками, ніби перескакуючи вікові пороги. Нова стаття пропонує, що ключові зміни в організмі людини відбуваються у 44 та 60 років.
Дослідження, опубліковане в Nature Aging, показало, що саме в ці вікові періоди спостерігаються суттєві зрушення в біохімії організму.
Науковці проаналізували зразки людей віком від 25 до 75 років і виявили два важливі моменти, коли тіло ніби «перемикається» – у 44 та 60 років.
Йдеться не лише про зовнішність чи функціональність, а передусім про молекулярні зміни.

У дослідженні вивчали величезну кількість показників – клітин, генів, мікробів та інших біологічних чинників, але вибірка була дуже обмеженою – лише 108 осіб. Це викликає сумніви, адже за такої кількості кожна людина суттєво впливає на результат.

Однак як відправна точка для роздумів стаття є дуже цінною.

Чи є старіння рівномірним процесом?

Чому це важливо?

Такі стрибки можуть пояснити, чому багато хто саме в цьому віці починає помічати зміни в самопочутті.

Імунітет слабшає, метаболізм сповільнюється, а ризики хвороб, таких як діабет і серцево-судинні захворювання, різко зростають.

Що з цим робити?

Науковці продовжують дослідження, але вже зрозуміло: розуміння цих «хвиль старіння» може допомогти краще підготуватись до вікових змін і, можливо, запобігти багатьом хворобам.

Тему старіння досліджують десятиліттями, і щоб зробити таке фундаментальне твердження – що старіння є нелінійним – потрібно мати дуже переконливу доказову базу.

А наразі її бракує.

Висновки

Ця стаття – лише перший натяк, перший сигнал.

Але, можливо, з часом ми дізнаємося, що старіння дійсно складніше, ніж ми уявляли – не таке прямолінійне і не таке просте. Тож будемо стежити за цим напрямом.

Використані джерела

Koliada, Alexander K., Dmitry S. Krasnenkov, and Alexander M. Vaiserman. 2015. Telomeric aging: mitotic clock or stress indicator? Frontiers in Genetics, 6, 82. https://www.frontiersin.org/articles/10.3389/fgene.2015.00082