Як фізкультура зробила з нас людину
Тим, хто пропустив останні 150 років науки, нагадую — ми походимо від мавпоподібних предків. Ці предки 2 мільйони років тому жили не більше 30 років — так само, як сьогодні живуть шимпанзе. Але 1,8 мільйона років тому наше довголіття почало зростати. І виник потужний фактор нашої еволюції — у нас з'явилися особини, які доживали до виховання онуків. Саме вони могли допомагати з годуванням та наглядом за дітьми, що покращувало виживання останніх у суворих умовах. Це так звана «теорія бабусі».
Проблема в тому, що ми через фатальну випадковість від предків-мавп масово успадкували форму гена, яка сильно підвищує ризик недоумства та серцево-судинних захворювань — APOE4/4. Цей ген відповідає за транспорт жирів у крові та сильно впливає на утворення бляшок у судинах і накопичення токсичного білка в мозку, що призводить до хвороби Альцгеймера. 1,8 мільйона років тому «бабусі» почали з'являтися, але вони, найімовірніше, були явно не в собі.
Нова форма цього гена, яка не призводить до розвитку патології і зараз серед людей є найпоширенішою, з'явилася у нас лише 200 000 років тому. Виходить, увесь період між 1,8 млн років і 200 000 років бабусі, та й дідусі, були не найкращої якості й мали постійно все забувати, та й рано помирати. Але в цей же період ми почали багато рухатися, переміщуючись на далекі відстані — їжу наздоганяти та збирати, тим самим піддаючи себе аеробним навантаженням, які є найпотужнішим фактором уповільнення старіння мозку та судин у людей із предковою формою гена APOE.
Багато досліджень показують, що сучасним людям із такою формою гена аеробні навантаження — такі як пробіжки та щоденна фізична активність — допомагають сильно знизити рівень холестерину в крові та відстрочити старече недоумство. Можливо, наша фізична активність допомогла нам успішно користуватися всіма перевагами «бабусь», поки сучасні варіанти гена не з'явилися.
У наших найближчих живих родичів — шимпанзе — нових варіантів гена APOE немає, живуть вони мало, та й не особливо напружуються переміщеннями. У виду, який ми еволюційно обігнали — денисівської людини — теж було дві копії старого, некорисного гена.
Виходить, без праці не було б «бабусь», а отже, і нас.
David A. Raichlen and Gene E. Alexander. Exercise, APOE genotype, and the evolution of the human lifespan
http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC4066890/