Ми звикли думати, що всіма нашими соціальними потугами керує потік гормонів радості та задоволення: немає партнера – нудно, є партнер – дофамін.

Але є така поки що не популярна ідея, що швидко розвивається. Називається вона – опіоїдна теорія соціальної приналежності. Опіоїдні мю-рецептори в мозку, які регулюють у нас почуття болю, і для задоволення яких ми приймаємо такі « втішники фонового болю життя», як кокаїн та героїн, сильно пов'язані з нашим соціальним життям.

Виявляється, що чим більше у нас друзів та соціальних контактів – тим вища наша витривалість до болю. Наші друзі стимулюють у нас внутрішню систему боротьби з болем, яка була припасена для фізичного болю, але готова справлятися і з душевним. Коли моногамним полівками вколювали активатори опіоїдних рецепторів, то це сильно псувало їхні сімейні стосунки, тому що сімейні стосунки і були для них опіумом, на якому все трималося, а тепер його безкоштовно колють люди в білих халатах. Опіоїдні рецептори роблять нам приємно, коли ми спілкуємося і перебуваємо в групі, і роблять нам, у прямому сенсі, боляче, коли ми ізольовані від соціальних контактів. На подив, кількість друзів у Фейсбуці справді пов'язана з кількістю реальних друзів у житті і, мабуть, опіоїдна система мозку використовує соціальні мережі для «знеболювання» нашої душі. Що і було показано. Фейсбук лікує, хоча до впровадження в медицину ще далеко. Але для боротьби зі стресом ці результати можна застосовувати і вже починати лікуватися друзями.

Змінюємо обслинений подорожник антидепресантів на здорове спілкування з друзями. Адже вони наш маленький законний героїн.

У четвер ми говоритимемо ще більше про стрес, і про те, як розуміючи свій мозок, можна уникнути стресових наслідків.

http://journal.frontiersin.org/article/10.3389/fnbeh.2014.00430/full#Box2