Гортанний нерв ссавців, як відомо, іде з мозку до гортані, забезпечуючи голосові та ковтальні функції, але іде він найнеоптимальнішим шляхом: замість того, щоб іти безпосередньо від мозку до гортані (що зазвичай недалеко), він обходить половину тулуба – проходить через грудну клітку, обвиває аорту й легеневу артерію та повертається назад до гортані. Так сталося тому, що ми успадкували цей нерв від риб, у яких немає шиї, і де він мав проходити – було байдуже. «Жоден хоча б трохи компетентний інженер так би не спроєктував», тому траєкторія гортанного нерва – серйозний аргумент еволюціоністів, противників intelligent design. Особливо «недоумний» цей дизайн у випадку жирафа, у якого відстань від мозку до гортані – кілька сантиметрів, а поворотному гортанному нерву доводиться долати шлях у кілька метрів.

Річард Докінз кумедно сказав про це:

«Я не можу не думати, що голос жирафа доходить із затримкою, як у випадку іноземного кореспондента, що мовить через супутник. Хтось сказав: «Попри прекрасно розвинену гортань і товариський характер, жираф здатен видавати лише стогони й блеяння». Заїкуватий жираф – дуже приваблива думка, але я не буду її розвивати».