Коли генетики залізли в кишечники племені мисливців-збирачів хадза з Танзанії в пошуках цікавих мікробів, на них чекало величезне різноманіття. Різноманіття мікроорганізмів. Хадза ведуть найпримітивніший спосіб життя на планеті. Той самий спосіб життя, який ми вели більшу частину нашої еволюційної історії. Ностальгія за яким у нас проявляється у формі хвороб цивілізації. У хадза, за відсутності супермаркетів і експрес-доставки, виявилося разюче різноманіття бактерій у кишечнику (1), попри те, що їхній раціон дуже бідний. Єднання з природою й невибагливість у харчуванні сприяють. Через зрозумілі чинники довгожителів серед хадза немає, але якби були, це, ймовірно, були б довгожителі з довгожителів. Їхні б мікроби та сучасну медицину – колесо перероджень почало б пробуксовувати.
Площа нашого кишечника розміром із половину бадмінтонного корту, як написали гумористи у відомій науковій статті (2). І від того, хто з нами на цьому корті грає, залежить, чи доживемо ми до фіналу. Як на чемпіонаті світу з логічності – переможуть переможці. Їх нагородять нагородами. Але сенс науки якраз і полягає в тому, щоб показати, як працює те, що вже доведено працює.
Навіщо їсти те, що не перетравлюється? Білки, жири, вуглеводи, вітаміни. Стільки років ми робили все, щоб отримати всі ці речовини в чистому вигляді, рафінувати. Білки – у коктейлях, вуглеводи – у батончиках, вітаміни – у таблетках, про омега-3 тільки лінивий не чув. Тих, хто чув про рибʼячий жир, на цій планеті все менше. А про користь цільної смердючої риби в пристойному товаристві ЗОЖників мегаполіса взагалі говорити непристойно.
У цей самий час те, від чого так старанно позбавлялися в рослинних продуктах, виявилося настільки важливим для здоровʼя. Із білків будуються нові білки, із жирів – жири, з вуглеводів – енергія, з вітамінів – просто користь. А як на нас має впливати клітковина (а це за складом целюлоза й лігнін – майже як шматок деревини), яка міститься в рослинах і не перетравлюється в шлунку? Клітковина виявилася катастрофічно важливою для життя більшості клітин нашого тіла, а більшість у нас – це клітини бактерій кишечника, бо їх, хоч і не більше, ніж людських клітин у тілі, як прийнято помилятися, але все одно дуже багато. Особливо харчові волокна потрібні бактеріям із порядків Bacteroidales і Firmicutes, які з них роблять багато корисного, зокрема геропротектор бутират.
Клітковина сама по собі продовжує життя (додатково кожні 10 г/день волокон регулярно продовжують життя на 10 % [див. статтю 6]), жоден вітамін, окрім D, так не подовжує тривалість життя, а ці мікроскопічні шматки деревини в овочах і крупах – подовжують. Взаємодіючи з нами через наші мікроорганізми в кишечнику.
У науки з мікробами в кишечнику зараз ситуація така – їх занадто багато, упізнавати ми їх можемо дуже точно, а от хто з них що робить, майже не знаємо. Добре стало зрозуміло лише одне – кишечник справді здорових людей завжди більш різноманітний за видовим складом мікробів. Так само виглядає й мікробна збірна кишечника довгожителів. Учені поки що зійшлися на тому, що різноманіття – це добре, багато різних одноклітинних інструментів для роботи з їжею – це корисно. Істина, звісно, в деталях, але поки що так. Зате чесно.
Коли мишей годували їжею, бідною на клітковину (як нас із вами), різноманіття мікроорганізмів у них швидко падало, але відновлювалося після повернення до нормального корму. А от у дітей таких мишей воно вже не відновлювалося, а у їхніх мишачих онуків – взагалі не відновлювалося (3). Хтось важливий у цьому різноманітті мікробів, видно, губився в ході поколінь, що харчувалися рафінованою їжею. Повернути онукам колишнє різноманіття вдавалося лише операцією з пересадки калу від їхніх більш різноманітнолюбних побратимів. Не їжте одне й те саме весь час – самі не доживете та ще й дітям життя зіпсуєте.
Нарешті наука впритул підійшла до відкриття користі всіх компонентів цільного яблука. Прогрес не зупинити.
До речі, мікроби в нашому кишечнику мають можливість регулювати наш настрій, виділяючи в кров серотонін, який може проходити через гематоенцефалічний барʼєр прямо в мозок (4). А там уже діяти за призначенням – наприклад, робити нас веселішими. Практичний висновок – не цурайтеся веселих друзів, може, вдасться заразитися.
Рекомендована доза клітковини – 20 (ж) – 40 (ч) г/день у середньому віці (5). Приймати клітковину в таблетках не завжди безпечно – дряпає кишки. Краще цільні продукти. Про це окрема розмова.

https://www.nature.com/articles/ncomms4654
2
https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/24694282
3
https://biomolecula.ru/articles/kletchatka-na-polzu-potomkam
4
www.cell.com/cell/abstract/S0092-8674(15)00248-2
5
http://www.nationalacademies.org/hmd/Activities/Nutrition/SummaryDRIs/DRI-Tables.aspx
6
https://academic.oup.com/aje/article/181/2/83/2739206/Association-Between-Dietary-Fiber-and-Lower-Risk

‍