Тим, хто боїться, що люди роблять свої сорти рослин, у тому числі ГМО, цікаво буде дізнатися, що ці самі рослини зробили з людьми, точніше — з їхньою ДНК. Кілька тисяч років люди виводять нові сорти рослин, розмножуючи з усіх існуючих варіантів ті, що мають потрібні нам властивості: підвищений вміст білка або крохмалю, стійкість до умов вирощування тощо. А 10 000 років тому ті самі рослини робили щось подібне з нами, спрямовано відбираючи людей з підвищеним вмістом амілази в слині — ферменту, який розщеплює крохмаль. Саме так виглядає ситуація на планеті з погляду стороннього спостерігача.

Методи у рослин були прості, але жорстокі: люди, у яких було кілька генів, що кодують амілазу, успішніше перетравлювали крохмаль, отримували з нього більше глюкози і як наслідок могли жити довше та активніше розмножуватися. Таких людей ставало більше, а тих, хто крохмаль перетравлював погано, — ставало менше, бо вони голодували. Картоплі тоді ще не було, і головними селекціонерами в цій галузі були пшениця, кукурудза, рис та інші злаки.

Перший етап розщеплення крохмалю відбувається ще в роті під дією амілази, яка у близьких до нас мавп кодується максимум двома копіями гена. У людей копій цього гена буває від 2 до 18, і чим більше копій гена, тим більше амілази в слині, і тим активніше розщеплюється крохмаль. Рослини працювали дуже швидко і були, мабуть, суворими замовниками. Замість того щоб вносити зміни в ген і робити його кращим, природа пішла швидшим шляхом — вирішила бездумно копіювати ген, не вносячи в нього правок. Немає часу для творчості, треба просто більше ферменту.

У народів, які традиційно вживають продукти, багаті на крохмаль (хадза, європейці, японці), копій гена амілази набагато більше, ніж у тих, у яких основу раціону складають інші продукти (якути, деякі племена Африки). Сьогодні люди з великою кількістю копій цього гена більш схильні до ожиріння — побічний ефект нашої з вами селекції. На що проводять селекцію сьогодні гамбургери — залишається загадкою.

http://people.bu.edu/msoren/Perry.pdf
https://www.theguardian.com/society/2014/mar/30/salivary-carb-breakdown-gene-obesity-study