Мозок як предмет поклоніння, нейронаука як нова релігія, фМРТ — як ікона

Головну роль у популяризації науки про мозок відіграло те, що ми начебто можемо сфотографувати, як мозок працює. Вчені й раніше мозок вивчали, але це були цифри та криві енцефалографа, а тепер є картинки, ще й кольорові. Абстрактні думки та почуття можна побачити, якщо припустити, що швидкість руху крові в якійсь області мозку (що і показує МРТ) і є показником активності цієї області. Так вийшло, що в мозку немає місця для зберігання глюкози, інакше у нас в мозку був би жир і глікоген. У більшості такого немає, сподіваюся. У результаті до нервових клітин треба постійно підводити глюкозу та кисень за допомогою крові. І чим активніше якась ділянка «думає», тим активніше треба подавати компоненти, і тим активнішим у цьому місці стає кровотік.

Самі собою кольорові картинки мозку нічого не пояснюють, але дозволяють намалювати те, що раніше не малювалося. Мозок так і залишається найскладнішим півтора кілограмом у Всесвіті. У цей же час деякі ЗМІ страждають на передчасну екстраполяцію.

‍