Ну по-перше — це красиво. У полярності та гармонії нашого тіла є явно щось містичне, чи як мінімум, математичне. Через те, що у хлопчиків і дівчаток набір хромосом різний, і чоловіча Y-хромосома суттєво менша за жіночу Х-хромосому і несе набагато менше інформації, дану нерівноправність треба якось постійно компенсувати. Проблема ця нелюдська, і вирішують її багато тварин по-різному. 

Основних шляхів два: змусити одну Х-хромосому з набору ХХ не працювати або змусити Х-хромосому з пари ХY працювати за двох. Людство у складі ссавців пішло першим шляхом. Х-хромосом у жінок дві, але в кожній клітині тіла з них працює лише одна, друга працює лише на 1/7 ставки. Зате це дозволяє зрівняти рівень активності генів із чоловічим геномом, у якого лише одна Х-хромосома, але зате працююча на 100%. 

Від Y у дорослому житті чоловікам користі взагалі мало. Система рівноваги настільки важлива, що якщо випадково працюватимуть обидві Х, то такий плід не виживе. 

Що значить не працювати у випадку хромосом і ДНК? Це означає не кодувати білки. Один із генів, недалеко від центру однієї з Х-хромосом, як тільки дівчинці стукне 400 клітин (у перший місяць розвитку), починає виробляти молекулу РНК XIST. Молекула далеко від хромосоми не відходить, і повільно, всіма способами змушує ген хромосоми, що породила її, мовчати (silencing). Допомагають їй у цьому залишки вірусних генів, яких, напевно, саме для цього на Х-хромосомі у 2 рази більше, ніж належить. Інші хромосоми і друга Х як можуть захищаються від того, щоб ця заразна тиша не перекинулася і на них, виділяючи для цього антидоти до XIST. Коли все закінчено і одна Х майже повністю деактивована, вона буде копіюватися, але вже ніколи не буде активована, і буде бовтатися в клітині просто у вигляді згустку. Довічна пам'ять про рівноправність. Вся ця історія відома не тільки тому, що це красиво, а тому, що коли на стадії 400 клітин у дівчаток вимикається одна з двох Х, то відбувається це в кожній клітині випадковим чином. Потім дівчинка виростає, і виявляється, що її тіло мозаїчне і різні його частини відрізняються тим, яка Х у них активна. Тобто, на 1/23 (насправді більше) різні клітини жінки мають різні генетичні програми та цілі на життя. У чомусь це страхує, якщо одна програма бракована – попалися. Але і вносить розбіжність у стрункість матеріальних носіїв жіночих сутностей. Кішки все демонструють наочно. Триколірне забарвлення багатьох порід (білий, рудий, чорний), яке зустрічається тільки у кішок (ХХ), але не котів (XY), якраз результат мозаїчності тіла через випадкове вимкнення Х. Якщо кішка успадкує одну Х з геном чорного пігменту, а другу з геном рудого, то хромосоми в ході розвитку все самі вирішать і забарвлення вийде мозаїчним. Кожна пляма показує нам, яка Х активна в цій ділянці шкіри. Внутрішній світ жінок, у всіх сенсах, багатший, різноманітніший і суперечливіший, ніж у чоловіків.